Дай, Господь, смотреть мне только на Тебя,
Дай всем сердцем искать Твой лик;
Дай дышать Тобой, видеть образ Твой,
Восхищаться, как Ты велик.
Припев:
О, Господь, Ты - всё во всём,
Ты - сокровище моё.
Жаждет быть душа моя
Там, где Ты - на небесах.
Дай, Господь, взлететь над бедами и злом,
Словно птица, в Твоей руке;
Простираться вверх и оставить грех,
Наслаждаться и петь в Тебе.
Припев:
О, Господь, Ты - всё во всём,
Ты - сокровище моё.
Жаждет быть душа моя
Там, где Ты - на небесах.
Дай, Господь, стремиться только в небеса,
Глаз сердечных с Тебя не сводить;
Помышлять о том, что на небе мой дом,
И всем сердцем Тебя хвалить.
Припев:
О, Господь, Ты - всё во всём,
Ты - сокровище моё.
Жаждет быть душа моя
Там, где Ты - на небесах.
____________________________________________
Эту песню и другие песни, музыку которых
мне дал Господь, можно прослушать на моей
страничке в Поэмбуке по адресу:
https://poembook.ru/id111230
Ноты этой песни и других песен можно бесплатно
скачать на моём сайте \"Песни от Господа\"
по адресу:
https://innagitelman.musicaneo.com/ru/
Комментарий автора: Ноты этой песни можно скачать и прослушать
аудиозапись на моём сайте "Песни от Господа":
https://innagitelman.musicaneo.com/ru/
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
