В жіночому лоні маленьке життя зародилось,
І навіть не знає про це іще жінка сама.
У склянці вина свою гідність дівочу втопила,
Їй зараз так добре, та слідом іде чорна тьма.
Пройшло трохи часу, відчула вона цю новину,
І серце занило, неначе пробила стріла:
"Ой, що ж це робити, куди ж бо подіти дитину?
Ну, як же я так залетіти так швидко змогла?"
Та знає вона, що далі їй треба робити,
Авжеж не потрібне їй геть це маленьке дитя,
І голос страшний їй шепоче:"Убити! убити!
Тому, що назад тобі вже нема вороття."
А в лоні, під серцем, життя відчувало:
Що ще не з"вилось, а вже не потрібне воно,
"МАТУСЮ, РІДНЕНЬКА!"-дитятко просило, благало:
"Я ЖИТИ ТАК ХОЧУ, ЖИТТЯ МЕНІ БОГОМ ДАНО!
Почуй мене рідна матусю,тебе я благаю,
Я зовсім не вірю, що ти мене зможеш убить,
Маленькії ручки до тебе свої простягаю,
Якби ж то ти знала, як мені хочеться жить!"
Та мати не чула, бо мала свої вона плани,
Ішла до лікарні убити, украсти життя,
Їй зараз байдуже,(Із часом проявляться рани),
Та пізно вже буде, Господь не поверне дитятя.
У білій палаті до смерті життя готувалось
Яке зародилось. І скоро, так скоро помре.
Із світом, якого не бачило, у горі прощалось:
"Прощай но, матусю! Мене ж бо Господь забере".
Пройшло трохи часу: маленьке життя закінчилось,
Зосталась у лоні лиш тільки одна пустота.
Нерожденне життя з білим світом навіки простилось,
Скінчилась історія ця вже зовсім не проста.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О Господь! Услышь мое моленье... - Ольга Васильева Человек, о котором говорится в стихотворении - М.Ю. Я переписывалась с ним раньше по электронной почте, а потом наша переписка прекратилась.
Крик души : Наставление женам - Сергей Сгибнев Надеюсь, что не обижу представителей прекрасной половины, предложив поразмышлять о супружестве (будущем, настоящем или, увы, прошедшем). Поразмышлять о своих избранниках, о том, что происходит между вами. В начале приведу выдержку одного из наших современников, а затем - из глубины веков – от ИОАННА ЗЛАТОУСТА, жившего и служившего Господу 1600 лет назад.
Итак,
А ваш предполагаемый супруг – равная ли вам пара? Это вечная истина, что никому не удастся что-либо изменить в человеке, которого он выбрал. Если вы вышли замуж за “фольксваген” телом, духом и душой, не ожидайте, что в браке нечто вдруг превратит его в “роллс-ройс”.
Итак, если ваше тело, дух и душа готовы к свершению, и ваш избранник тоже, и если вы стремитесь к соглашению о взаимной любви длиной в жизнь, то вы, наверное, как никто, готовы вступить в брак. Только помните: в день свадьбы вы вступаете в брак не с одним человеком, а с тремя. С тем, кто, как вы думаете, он есть. С тем, кто он есть на самом деле. Но, главным образом, – с тем, кем он станет потому, что будет жить с вами.
Приведенные слова - наши с вами современники. И, возможно, что многие их уже слышали. Ну, а теперь, милости просим - в вечность...
